Хрещення Великого князя Оскольда Київського

"Повість  времінних  літ"  розповідає,  як  київські  князі  Оскольд  і  Дір,  скориставшись  з  відсутності  в  Костянтинополі  візантійського  імператора  Михаїла  ІІІ  (850 - 867 рр.),  підступили  з  флотом  в  200  кораблів  до  столиці  "світової  імперії"  і  поруйнували  її  околиці,  хоча  самого  міста  так  і  не  здобули.  Завдяки  чуду  Влахернської  ікони  Богородиці,  шати  якої  патріярх  Фотій після  молебню  опустив  у  море,  знялася  буря  і  знищила  "безбожних  Руси  кораблі"  (2.  Аналогічне  свідчення  про  похід  Оскольда  ми  знаходимо  і  в  болгарському  рукописі  Хронографу  Георгія  Амартола,  копія  якого,  що  дійшла  до  нас,  була  зроблена  не  на  Руси,  а  в  сербському  афонському  монастирі  Хіландарі.
Ці  стислі  згадки  з  "Повісти"  та  "Хронографу"  доповнють  цінні  візантійські  свідоцтва.  Зокрема, хроніку  Симеона  Логофета  та  повідомлення  Микити  Пафлагонського,  Лева  Граматика,  Георгія  Ченця,  Сократителя  Симеонова,  Послідовника  Феофана,  Георгія  Кедрина,  Зонари  та  Гліки.  Важливим  джерелом  з  цього  питання  слугує  також  візантійська  хроніка  Манасії,  яку  в  1894  р.  опублікував  Франц  Кюмон:  в  ній  подається  навіть  точна  дата  нападу  Руси  на  столицю  Візантії - 18  червня  860  року.  Видатний  літургіст  М. Ф.  Красносельцев,  вивчаючи  Типік  Великої  церкви  ІХ в.,  також  віднайшов  у  рукописі  повідомлення  про  ті  події,  в  тому  числі  запис  про  облогу  Костянтинополя  русинами в червні 860 року  (3.  Однак  найціннішими  джерелами  про  ті  події  слугують  свідчення  очевидця - патріярха  Св. Фотія  Великого  (858-867;  878-886).  Св.  Фотій  свідчить  про  цей  напад  у  двох  промовах:  першу  він  виголосив  у  Софіївському  кафедральному  соборі  під  час  облоги  міста,  а  другу - після  зняття  облоги.  Їх  доповнює  "Окружне  послання"  Св.  патріярха  Фотія  до  патріярхів  Сходу  року  867,  в  якому  подається  не  лише  характеристика  русичів  та  згадка  про  їх  напад  на  Костянтинополь,  а  й  повідомляється,  що  руські  князі,  настрашені  чудом  Божої  Матері,  відмовились  від  язичництва  і  визнавши  істинність  віри  Христової   виявили  бажання  охреститися.  Окрім  цього,  згідно  свідчень  Св.  Фотія,  цісар  Михаїл  ІІІ  вислав  до  Києва  православного  єпископа  та  священників,  і  на  Русі  навіть  було  засновано  окрему  єпархію.

Святі Рівоноапостольні Кирило і Мефодій, першовчителі Слов'янські

Передмова

Сьогодні вже мало в кого виникають сумніви стосовно поширення та впливу християнства в землях Київської Русі задовго до хрещення Великого князя Київського Володимира Святославича (980 - 1015). Але чимало наших сучасних офіційних історіографів, в силу різних суб"єктивних причин, ще й досі продовжують нав'язувати нам застарілі норманські міфи про варязьке походження Русі, київської правлячої династії та прийняття нею християнства чи не останньою в Європі - аж 988 року. І це не дивлячись на те, що численні вітчизняні та закордонні джерела чітко доводять протилежне. Найціннішим серед таких джерел є свідченя про хрещення останнього спадкоємця Києвої династії - Аскольда, князя Київського, та всієї руської дружини. Іще акад. О.О. Шахматов довів, що Оскольд і Дір були останніми представниками місцевої династії князя Кия. Серед сучасних дослідників таку ж думку відстоював М. М. Тихомиров, а акад. Б.О. Рибаков на підтвердження слов'янського походження обох князів ім'я Оскольд виводив від назви річки Оскол, в зв'язку із чим правильним буде вживати не "Аскольд", а саме "Оскольд", як то стрічається в давньоруських літописах. Традиційне ж скандинавське закінчення в імені "Оскол-ьд" пояснюється можливою допискою переписувача-літописця, що був за походженням варягом і записав його на скандинавський манер. Свої обгрунтування дослідники підкріплюють повідомленнями польських хроністів Яна Длугоша, Матвія Стрийковського та інших, які повідомляють, що "після смерти Кия, Щека та Хорива, успадковуючи за прямою лінією, їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадщина не перейшла до двох рідних братів Оскольда й Діра" (1. Проте для нас найбільший інтерес становить навіть не походження цих легендарних володарів Давньої Русі, а факт прийняття ними християнства, яке сталось майже на ціле століття раніше за хрещення Св. Володимира Великого.




Св. Патр. Фотій та імператор Михаїл опускають в море ризу Влахернської ікони Божої Матері під час облоги